In First Samuel, chapter ten, verse five, prophesying involves praises to God through prophetic utterance and songs inspired by the Holy Spirit.
The name of Gibeah, or Hill of God, was given to it for a well-known high place or sacrificial height in the town. These belonged to one of those seminaries termed “schools of the prophets,” founded by Samuel, training young men. The foundation of these schools in different parts of the country was one of the greatest of the works of this noble and patriotic man. These schools seem to have flourished during the whole period of the monarchy and, in no small measure, contributed to the moral and mental development of the people. Some of the youth of Israel who received in these schools their training became public preachers of the Word; for after all, this, rather than foretelling future events, was the grand duty of the prophet’s calling.
The company from the “School of the Prophets” sang hymns or psalms in praise to accompany their musical instruments. They would use the psaltery, tabret, pipe, and harp before them. Saul, as he drew near his home at Gibeah, would meet these men coming down from sacrificing on the high place of God, and as he listened to the sweet, pure sounds, he would be sensible of something indescribable taking possession of his whole being. It would inspire new thoughts that would chase away the aspirations and hopes of the past. Through his heart, as in First Samuel ten verse nine, Saul would flash the memory of what Samuel had told him when alone on the house-top at Ramah of the glory and future of Israel. A conviction would steal over him that he was the man chosen by the Eternal to work His will among His people.
Они будут пророчествовать
В пятом стихе десятой главы Первой книги Царств пророчество включает в себя хвалу Богу через пророческие высказывания и песни, вдохновленные Святым Духом. Название Гивея, или Холм Божий, было дано ему из-за известного высокого места или жертвенной высоты в городе. Они принадлежали к одной из тех семинарий, которые назывались «школами пророков», основанными Самуилом и готовившими молодых людей. Основание этих школ в разных частях страны было одним из величайших творений этого благородного и патриотичного человека. Эти школы, по-видимому, процветали в течение всего периода монархии и в немалой степени способствовали нравственному и умственному развитию народа. Некоторые из молодежи Израиля, получившие образование в этих школах, стали публичными проповедниками Слова; Ибо, в конце концов, именно это, а не предсказание будущих событий, было великим долгом призвания Пророка.
Труппа из «Школы пророков» пела хвалебные гимны или псалмы под аккомпанемент своих музыкальных инструментов. Они использовали перед собой псалтырь, табрет, дудку и арфу. Подойдя к своему дому в Гиве, Саул встретил этих людей, спускавшихся с жертвоприношения на высоту Бога, и, слушая сладкие, чистые звуки, он чувствовал, что что-то неописуемое овладевает всем его существом. Это вдохновило бы на новые мысли, которые прогнали бы чаяния и надежды прошлого. В своем сердце, как и в девятом стихе девятого стиха Первой книги Царств, Саул вспоминал то, что Самуил сказал ему, когда он был один на крыше дома в Раме о славе и будущем Израиля. Его охватило убеждение, что он был человеком, избранным Сущим, чтобы творить Его волю среди Своего народа.
Вони будуть пророкувати
У Першому Самуїлі, розділ десятий, вірш п’ятий, пророцтво включає хвалу Богові через пророчі висловлювання та пісні, натхненні Святим Духом. Ім’я Гівея, або Пагорб Божий, було дано йому за відоме високе місце або жертовну висоту в місті. Вони належали до однієї з тих семінарій, які називалися “школами пророків”, заснованої Самуїлом, які навчали молодих чоловіків. Заснування цих шкіл в різних куточках країни було одним з найбільших творів цього благородного і патріотичного людини. Ці школи, здається, процвітали протягом усього періоду монархії і в чималому ступені сприяли моральному і розумовому розвитку народу. Деякі з молоді Ізраїля, які отримали в цих школах свою підготовку, стали публічними проповідниками Слова; бо зрештою, це, замість того, щоб передбачати майбутні події, було величним обов’язком покликання пророка.
Компанія зі “Школи пророків” співала гімни або псалми на хвалу, щоб супроводжувати свої музичні інструменти. Перед собою вони користувалися псалтирем, табретом, сопілкою і арфою. Саул, наближаючись до свого дому в Гівеї, зустрічав цих чоловіків, які спускалися з жертви на високому місці Бога, і, слухаючи солодкі, чисті звуки, він відчував, що щось невимовне заволодіє всім його єством. Це надихнуло б на нові думки, які прогнали б прагнення і надії минулого. У своєму серці, як у десятому вірші дев’ятого Першого Самуїла, Саул промайнув спогадами про те, що Самуїл сказав йому, залишаючись на вершині будинку в Рамі про славу і майбутнє Ізраїля. Переконання вкрало б його, що він був людиною, обраною Вічним для виконання Його волі серед Свого народу.