In Ruth, chapter four, verse fourteen, although Naomi had experienced great sorrow and adversity, she had maintained her faith in God. Because of her faith, God ordered events that her life ended in goodness and blessing. Naomi could testify at the end of her life that the Lord is very pitiful, as in James five, verse eleven.
The women of Bethlehem rejoice that God has blessed Naomi. She now has a grandson who will be the heir of Elimelech. Their welcome to the baby completes, which begins with their warm welcome to Naomi in Ruth one, verse nineteen. Obed will redeem Naomi’s future should Boaz die before Naomi and will care for her. Obed’s grandson David as mentioned in Ruth four, verse twenty-two, will restore the honor of Israel as its greatest king.
The subject of “his name” is confusing. Is it talking about God, completing the phrase “Blessed is the LORD…”? Or does it refer to Obed, beginning, “May he also be to you one who restores life…” as in Ruth four, verse fifteen? Or is it referring to Boaz, who was the more immediate redeemer? It is Obed who will remain famous in Israel. Obed isn’t mentioned in Scripture again outside of genealogies, but the fact that we know his name means the blessing came true.
Generations later, David’s descendent Jesus will redeem the world. As God and man, He will live a sinless life. He will agree to die on the cross to carry the world’s sins. Those who accept His offer of forgiveness will be saved and reconciled with God so they can live with Him in eternity.
Today, all people will go through adversity here and there as life goes on. However, the difference is that believers should rely upon God when things get tough.
Господь... не оставил тебя
В Книге Руфь, глава четвертая, стих четырнадцатый, хотя Ноеминь пережила великую скорбь и невзгоды, она сохранила свою веру в Бога. Из-за ее веры Бог приказал событиям, чтобы ее жизнь закончилась добротой и благословением. В конце своей жизни Ноеминь могла свидетельствовать, что Господь очень жалок, как в пятом стихе Иакова, стих одиннадцатый.
Женщины Вифлеема радуются, что Бог благословил Ноеминь. Теперь у нее есть внук, который станет наследником Элимелеха. Их приветствие младенцу завершается, которое начинается с их теплого приветствия к Ноеминь в Руфи один, стих девятнадцатый. Обед искупит будущее Наоми, если Вооз умрет раньше Ноемини, и будет заботиться о ней. Внук Обеда Давид, упомянутый в четвертом стихе Руфи, двадцать втором, восстановит честь Израиля как его величайшего царя.
Тема «его имени» сбивает с толку. Идет ли речь о Боге, завершая фразу «Благословен Господь…»? Или это относится к Обеду, начиная со слов: «Да будет и вам тот, кто восстанавливает жизнь…» как в Руфи четвертой, стих пятнадцатый? Или это относится к Воозу, который был более непосредственным искупителем? Именно Обед останется знаменитым в Израиле. Обед больше не упоминается в Писании вне генеалогий, но тот факт, что мы знаем его имя, означает, что благословение сбылось.
Спустя поколения потомки Давида Иисус искупят мир. Как Бог и человек, Он будет жить безгрешной жизнью. Он согласится умереть на кресте, чтобы нести грехи мира. Те, кто принимают Его предложение прощения, будут спасены и примириться с Богом, чтобы они могли жить с Ним в вечности. Сегодня все люди будут проходить через невзгоды здесь и там, как жизнь продолжается. Однако разница в том, что верующие должны полагаться на Бога, когда все становится трудно.
Господь... не покинув тебе
У Рут, четвертий розділ, вірш чотирнадцятий, хоча Ноемі пережила великий смуток і лихо, вона зберегла свою віру в Бога. Завдяки її вірі Бог розпорядився подіями, щоб її життя закінчилося добротою і благословенням. Наприкінці свого життя Ноемі могла свідчити, що Господь дуже жалюгідний, як у п’ятому вірші Якова одинадцятому.
Вифлеємські жінки радіють, що Бог благословив Ноемі. Тепер у неї є онук, який буде спадкоємцем Елімелеха. Їхнє привітання з немовлям завершується, що починається з їхнього теплого прийому Наомі в першому вірші Рут, вірш дев’ятнадцятий. Обед викупить майбутнє Наомі, якщо Боаз помре раніше Наомі, і буде піклуватися про неї. Онук Обеда Давид, як згадується в четвертому вірші Рут, вірш двадцять другий, відновить честь Ізраїлю як його найбільшого царя.
Тема «його ім’я» збиває з пантелику. Чи йдеться про Бога, завершуючи фразу «Благословенний Господь…»? Або це стосується Оведа, який починає: «Нехай і він буде для вас тим, хто відновлює життя…» як у четвертому вірші Рут, вірш п’ятнадцятий? Або це стосується Боаза, який був безпосереднішим викупителем? Саме Обед залишиться знаменитим в Ізраїлі. Овед знову не згадується у Святому Письмі за межами генеалогій, але той факт, що ми знаємо його ім’я, означає, що благословення збулося.
Через кілька поколінь нащадок Давида Ісус викупить світ. Як Бог і людина, Він житиме безгрішним життям. Він погодиться померти на хресті, щоб нести гріхи світу. Ті, хто прийме Його пропозицію прощення, будуть спасенні та примирені з Богом, щоб жити з Ним у вічності. Сьогодні всі люди будуть проходити через негаразди тут і там, поки життя триває. Однак різниця полягає в тому, що віруючим слід покладатися на Бога, коли ситуація стає важкою.